|
Неділя, 17 травня 2009, 10:46 |
Найменшою одиницею вимірювання кількості інформації є 1 біт (від англ. binary digit – двійковий знак). 1 біт – це кількість інформації, яка міститься у повідомленні типу “так” або “ні” і позначається двійковим числом 1 або 0.
Числа, якими кодується всяка інформація, комп’ютер легко перетворює у послідовності нулів і одиниць, а потім вже працює з ними.
Опрацювання інформації здійснює спеціальна мікросхема – процесор. Оскільки біт є дуже малою дозою інформації, то процесори влаштовані так, що здатні одночасно опрацьовувати групу з восьми біт. Тоді це 8-ми розрядний двійковий код. З нулів і одиниць у 8-ми розрядному двійковому коді можна одержати 28 =256 різних комбінацій, що відповідно дає змогу закодувати 256 різних символів. Тобто, кожний символ записується послідовністю з восьми одиниць і нулів. Наприклад, А – 11000001; В – 11000010; М – 11010100; С – 11000011; Я – 11011101. Відповідно слово “мама” кодується послідовністю з 32 цифр.
Кодування одного символу потребує 8 біт. Ця кількість інформації називається байт. 1 байт — це послідовність з 8 нулів і одиниць, тобто – це група з восьми біт.
Таким чином, об’єм інформації у байтах, яка міститься у повідомленні, це кількість символів у цьому повідомленні. Один біт зберігає найменшу кількість інформації, тобто один десятковий знак – 0 або 1.
Для вимірювання великих об’ємів інформації використовують одиниці:
- 1 КБ (кілобайт) — 210 байт = 1024 байт;
- 1 МБ (мегабайт) — 210 КБ = 1024 КБ;
- 1 ГБ (гігабайт) — 210 МБ = 1024 МБ.
Приклади:
- Аркуш з 50 рядків із 60 символами у кожному містить 50*60 = 3000 байт інформації;
- дискета (3,5 дюйма) може містити 1,44 МБ;
- вінчестер комп’ютера — 20 ГБ;
- диск CD-ROM — 600 МБ (це понад 20 тис. картинок або 1000 книжок по 300 сторінок тексту).
|
Збірник для ДПА з історії 11 клас (2010)